Зміст:
Марка Leatherman з’явилась на ринку у 1983 році. Зараз товари цього бренду продаються більше, ніж у 80 країнах світу. Ви можете вибрати одну з тридцяти актуальних моделей, а ті, що вже не випускаються, стають предметом колекціонування. З чого все починалося, як розвивалась первинна ідея Тіма Лезермана, яку модель вибрати для щоденного ношення, а що – для екстремальних пригод, які напрямки зараз розробляють інженери компанії – всі цим питанням буде присвячено серію статей на нашому сайті. А почнемо з головного – з історії створення першого мультитулу компанії, яка невдовзі стала всесвітньо відомою.
Як народилася ідея створення мультитула
Тім Лезерман (Timothy S. Leatherman) народився у 1948 році у місті Портленд, столиці штату Орегон, США. Вищу освіту здобував за спеціальністю інженера-механіка в університеті штату Орегон, котрий закінчив у 1970 році. Там же, у 1969 році, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Чо (Chau Leatherman). Вона приїхала з В’єтнаму і навчалась за програмою студентського обміну. Молоде подружжя у 1973 році відразу після весілля поїхали на батьківщину Чо, де прожили два роки. Згадуючи ті часи, Тім розповідає про свої враження. Найбільше його здивували водії мотоциклів, моторолерів і тук-туків – місцевого різновиду таксі. Коли машина ламалася і не могла далі їхати, водій просто при дорозі ремонтував свій транспортний засіб, користуючись мінімальним набором інструментів і після цього мав можливість продовжувати рух. Тіма зацікавив такий експрес-ремонт, адже він все-таки дипломований інженер та ще і механік! Придивляючись до роботи місцевих водіїв мототранспорту, він багато чому навчився і опанував прості прийоми обслуговування двигунів. Ці знання знадобились Тіму досить скоро. У 1975 році він з дружиною вирішив трошки поподорожувати Європою, побачити світ поки молоді. Розраховували жити в дешевих готелях, а між містами переміщатися за допомогою авто-стопу. Невдовзі з’ясувалось, що авто-стоп у Європі не дуже популярний і простіше купити якийсь автомобіль. На вулицях Амстердаму їм трапився Fiat 600 з табличкою «Продається». Цей автомобіль мав тільки дві переваги – вартість всього у триста доларів та симпатичний номерний знак.
В питаннях експлуатації та технічного стану переваг не було. Вже на перших кілометрах майбутній винахідник зіткнувся з необхідністю ремонтувати свого «залізного коня» у в’єтнамському стилі, тобто – при дорозі. Набір наявних інструментів не радував різноманітністю – пара накидних ключів і бойскаутський ніж, який так і називався – Boy Scout Knife. Останній міг похвалитися наявністю власне леза та декількох варіантів викруток. Тім згадує, що в роботі йому постійно не вистачало плоскогубців, якими можна було б щось відкрутити чи затиснути. Саме тоді і з’явилась перша думка про об’єднання в одному пристрої набору з ножа бойскаутів та власне плоскогубців. А ще це все мало бути невеликим та компактним, щоб бути весь час під рукою, замінюючи цілу скриньку повноформатних інструментів. З цією ідеєю, яка на той час перебувала ще у зародковому стані, Тім і повернувся додому в США.
Від ідеї до виробу – трирічний шлях впертого винахідника
Далі починається типова американська «гаражна» історія. Нагадаємо, що з таких «домашніх гаражів» у США вийшов перший літак братів Райт, перший автомобіль Форд та перший мотоцикл Харлей-Девідсон. Працюючи інженером на основному місці роботи, Тім ледь не щовечора спускався у свою міні-майстерню, де вперто продовжував розробляти креслення майбутнього першого мультитулу Лезерман. Далі почався процес втілення задуманого у металі. Коли результати випробувань задовольнили Лезермана, він подав документи на отримання патенту, який і був оформлений у 1980 році на виріб під назвою «Pocket Multiple Tool». Власне сам прототип Лезерман називав інакше – Mr.Crunch. Навіть зберіглося домашнє відео, де він за столом під час якоїсь вечірки каже гостям – познайомтесь, це містер Кранч, у нього є плоскогубці, ніж, напилок та викрутки і збирається він у таку компактну скриньку.
Приблизно в цей же час до Тіма долучився його університетський товариш Стів Берлінер (Steve Berliner), котрий запропонував свою допомогу у просуванні нового продукту. Початкова ідея полягала в тому, що отриманий патент варто продати якомусь виробникові ножів і отримувати свої відсотки. Колеги запропонували винахід Тіма багатьом компаніям, котрі виробляли ножі, і не тільки у Портленді, але всюди отримували відмову. Основна мотивація була така – «це не ніж, це інструмент». Тоді напарники почали звертатися до фірм, котрі виробляють інструменти і там теж отримували негативну відповідь, бо «це не інструмент, це пристрій». Згадуючи ті часи, Лезерман говорить: «Іноді закрадалась думка, що це все марна витрата часу. Але я гнав її з голови. Вранці прокидався і знову брався до роботи». Разом зі Стівом вони вирішили – якщо ніхто не хоче робити мультиінструменти, то вони будуть виготовляти їх самостійно. А продавати стануть розповсюджуючи поштою свій надрукований невеликим накладом каталог. Йшов 1983 рік. За виробничу базу слугувала майстерня зведеного брата Тіма, в якій знайшлося не тільки необхідне спорядження, а і декілька металообробних станків. Продажі йшли мляво. Справжній прорив стався навесні того ж року. Компанія Cabela’s зацікавилась виробом, котрий на той момент отримав назву Pocket Survival Tool або скорочено PST. Вона розмістила замовлення на 500 мультитулів на суму у 12 000 доларів. Це дало такий довгожданий і необхідний поштовх. Натхнені перспективами, напарники поставили собі за мету у перший рік виробництва досягнути цифри у 4000 виробів. Але на кінець року було випущено 30 000 Лезерманів. З цього моменту почався розквіт цієї торгової марки і її тріумфальний похід до слави.
Станом на зараз на заводі Leatherman працюють близько 400 робітників, ще приблизно 100 осіб персоналу займаються питаннями логістики, маркетингу, дизайну, технологій, перспективних розробок та їх впровадження у виробництво. Щоденно виготовляється близько 14 000 виробів, кожен з яких потребує майже 200 операцій. Фабрика має сучасне обладнання, тут працюють багато роботизованих станків, але остаточна збірка завжди проводиться вручну. Річний випуск складає близько двох мільйонів мультитулів, а обсяг продажів у грошовому вираженні впритул підходить до планки у сто мільйонів доларів. З приходом у команду Бена Рівери (Ben Rivera) у 1995 році були запущені в тираж моделі, які стали гіпер-популярними. Мова йде в першу чергу про Wave, Charge, Surge та Skeletool. Зараз компанія з Портленду випускає близько тридцяти моделей портативних інструментів і аксесуарів для мультитулів - чохлів, змінних біт та їх наборів, запасних частин. І це все продається майже у 90 країнах світу. Знайшлося місце і для назви Crunch – цей спеціалізований і трошки дивний інструмент випускається з 1999 року. Ще один крок вперед було зроблено за безпосередньої участі Адама Лезербі (Adam Lazerby), котрий очолив розробку і впровадження у виробництво чотирьох продуктів під загальною назвою Free. Окремий підрозділ, котрий отримав назву Leatherman Garage відповідальний за випуск спеціальних модифікацій, обмежених серій та кастомних виробів. Його керівник – Андро Пурномохаді (Andro Purnomohadi). Саме тут розроблено нову реінкарнацію Mr.Crunch і вона випускається в невеликих кількостях. У 2010 році мультитули Leatherman журналом Time були внесені до списку 100 винаходів, котрі у період з 1923 року мали великий вплив на розвиток людства. До офісу компанії часто надходять листи з подякою за якість та ергономіку продукції. Немало і задокументованих випадків, коли мультитули реально рятували людям життя. Компанія Тіма Лезермана впевнено стоїть на лідерських позиціях, щоразу пропонуючи покупцям надійні та корисні пристрої. А починалося все з автомобіля Fiat 600, котрий часто ламався але мав «щасливий» номерний знак 93-39 HG.
